Червона картка у футболі

Футболу в його сучасному вигляді з чітко обумовленим правилами, суддівством, кількістю гравців і тривалістю таймів, більше півтора століття, в той час як червона картка з'явилася лише в 1966 році. Футбол є контактним, жорстким і травмонебезпечним видом спорту, і для покарання порушників, що відрізняються грубістю і недисциплінованістю на полі, придумали картки, засновані на кольорах світлофора: жовта – футболіст отримав попередження, продовжує грати і червона картка – гравець, який порушив правила видаляється з поля.

Екскурс в історію

Родоначальниками сучасного футболу прийнято вважати англійців. Червону картку запропонував використовувати представник туманного Альбіону, Британський арбітр Кен Астон. Його пропозиція тривалий час залишалася без належної уваги, але допоміг випадок. На чемпіонаті світу 1966 р., що проходив в Англії, у чвертьфінальному поєдинку Англія – Аргентина, капітан аргентинців А.Раттін порушив правила, грубо атакувавши в підкаті англійського візаві. Німецький рефері не володів іспанською мовою і не зміг пояснити аргентинцеві, що він повинен покинути поле і той продовжував грати ще кілька хвилин.

Допоміг вирішити ситуацію британець К.Астон, присутній на трибунах, він вийшов на поле і пояснив аргентинцеві, що той видалений (англійці виграли цю баталію з рахунком 1 : 0, і стали чемпіонами світу). Завдяки пропозиціям британського судді, який очолив суддівський комітет ФІФА, футбольні асоціації узаконили використання карток у вигляді універсального засобу дисциплінарного покарання. У 1970 р. їх вперше офіційно використовували на чемпіонаті світу, що проходив в Мексиці і першим її «володарем» став півзахисник команди СРСР К.Асатіані.

Кому і за що загрожує видалення з поля

Пред'являти порушнику червоний квиток має право головний рефері матчу, його володарем можуть стати польові гравці основного складу, запасні і замінені. Підставою для його пред'явлення, після показаного за попередні гріхи "гірчичника" є грубі порушення правил ведення гри внаслідок:

• неспортивної поведінки, грубості і навмисного затягування часу;
• виходу на поле без попередньої згоди судді, оскарження винесених арбітром рішень, розмови і суперечки зі складом судей;
• неодноразове порушення правил, самовільний відхід з поля без дозволу судді та ін.

Ці порушення служать підставою для показу другої жовтої картки, що означає автоматичне видалення. Однак існують порушення, що караються прямим видаленням, причому їм можуть бути покарані всі заявлені футболісти, тренери, обслуговуючий персонал і навіть власники клубів. Згідно з правилами FIFA, пряма червона картка дається за:

• прояв надмірної агресії і нанесення образи суперникам або суддівському персоналу;
• серйозні порушення правил, що спричинили важкі травми суперників;
• плювок на полі, нецензурні вирази або відповідну жестикуляцію, бійку під час або після закінчення матчу.

Видалення "світить" гравцям (включаючи воротарів) за навмисний зрив атаки суперника, внаслідок якої міг бути забитий гол. Якщо зазначене порушення вчинено в межах штрафного майданчика, додатково призначається пенальті.

Скільки ігор пропускають за червону картку

Санкції для порушників

Рефері має право видалити футболіста, тренера і т.д. з поля і прилеглої території на обслуговуваному ним поєдинку, далі діє регламент, прийнятий Виконавчим комітетом Федерації футболу.

Правила дозволяють рефері пред'являти червоні картки з моменту появи учасників поєдинку на полі, включаючи передматчеву розминку і до моменту їх виходу в технічну зону. Порушники можуть бути дискваліфіковані (відсторонені) на термін від трьох до десяти офіційних поєдинків.

Головний тренер команди може бути вилучений за свою неспортивну поведінку або за негідну поведінку інших тренерів команди або запасних гравців, що знаходяться на лавці запасних. Термін дискваліфікації тренера розглядається дисциплінарною комісією, виконкомом Федерації, футбольного союзу або асоціації.

Трохи статистики і не тільки

Історія вилучень має багато абсолютно дивовижних випадків. Самий "швидкий" червоний квиток був пред'явлений уругвайському гравцеві в 1986 році на першій хвилині матчу чемпіонату світу в грі зі збірною Шотландії. Яванський вінгер У.Бойд в 2001 році був видалений відразу ж після виходу на заміну за удар суперника по обличчю. Головний арбітр Енді Уейн, на матчі англійських аматорських команд «Пітерборо Норт Енд» і «Роял мейл» вдарив воротаря господарів, після чого показав сам собі картку і видалився з поля.

Максимально можлива кількість вилучень в одній команді не повинна перевищувати чотирьох, оскільки в регламенті ФІФА записано, що гра не може тривати, якщо у складі однієї з команд менше 7 футболістів. Однак, в 2011 році аргентинський суддя в грі п'ятого дивізіону аргентинського чемпіонату, де змагалися «Клейпол» і «Вікторіано Аренас», у другому таймі видалив з поля всіх польових і запасних гравців, а також тренерів. Всього в протоколі було зазначено про 36 видалень – абсолютний антирекорд для однієї гри, повторений через рік в Парагваї (гра парагвайської молодіжної ліги між «Теніенте Фаріною» і «Лібертадом» також завершилася бійкою, і рефері видалив всіх її учасників).

Порушники серед знаменитостей

Серед відомих футболістів найбільшою кількістю вилучень відзначився Серхіо Рамос - 26, всі отримані на клубному рівні. Найбільш відомим в історії світового футболу є видалення француза Зінедіна Зідана на Чемпіонаті Світу 2006. Зідан був вилучений за удар головою футболіста італійської збірної, що провокував француза образами протягом усього поєдинку. За всю кар'єру Зідан отримав чотири аналогічні покарання, з них два у складі іспанського «Реала» і два – на чемпіонатах світу.

Аргентинець Ліонель Мессі за свою кар'єру був вилучений двічі - в матчах за суперкубок Іспанії і за кубок Америки. В "активі" шведа Златана Ібрагімовича – 14 вилучень, з них шість отримані ним в Італії, по одному – в США, Іспанії та Франції, чотири – в поєдинках Ліги чемпіонів. Російський нападник Артем Дзюба, який зіграв у 485 офіційних матчах, був вилучений з поля один раз в російській Прем'єр-лізі.